Відео дня
Літній наступ армії РФ – останній ривок, далі почнуться проблеми: Дмитро Жмайло назвав ультиматуми Кремля блефом
Наративи країни-агресора Росії про готовність до війни, що може тривати десятиліттями, є блефом. Кремль де-факто намагається підвищувати ставки, не маючи карт на руках. Ворог сподівається, що Україна "посиплеться", а Захід зпасує. Проте, літній наступ російської окупаційної армії є останнім ривком, адже наприкінці літа в РФ виникнуть проблеми, які наростатимуть до кінця року. Усвідомлюючи небезпеку, Кремль поспішає.
Незважаючи на об’єктивні проблеми, країна-окупант продовжує висувати ультимативні вимоги щодо закінчення війни. Чому? Головна причина полягає в тому, що Захід не створив такого тиску на Росію, щоб та стала більш поступливою. Навіть більше – він не виконує власних ультиматумів, висунутих агресору. Водночас десятки мільярдів військової допомоги, запланованої на поточний рік, варто вкладати у розвиток українського ВПК, який свого часу може стати в нагоді союзникам України.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.
– Очільник Міноборони Рустем Умєров повідомив про те, що Росії передано український меморандум щодо припинення вогню й тепер очікується російський варіант. Все це є частиною підготовки до наступної зустрічі, яка, ймовірно, відбудеться в Туреччині. Які ваші очікування щодо цієї зустрічі? Що можуть містити ці меморандуми?
– Я думаю, що наш меморандум міститиме дуже конкретні тези, які ще кілька місяців тому озвучив президент. Ми вже зробили найбільшу поступку у цій війні, враховуючи всю ту несправедливість, яку світ фактично визнав і те, що ледь не допустив Овальний кабінет зі своїми ідеями щодо виборів під час війни і визнання анексії Криму, що взагалі підриває світовий порядок безпеки, встановлений після Другої світової про непорушність кордонів. Це фактичне заморожування лінії бойового зіткнення і подальше врегулювання стосунків України і Росії не шляхом війни, а шляхом дипломатії. Це наша найбільша поступка, на яку ми згодні, а також щодо моніторингу і подібних історій.
Щодо росіян, то думаю, що вони загорнуть в меморандум всі ті самі історії щодо капітуляції України – скорочення чисельності армії, припинення військової допомоги, повернення статусу російської мови, збереження їхньої агентури в Україні, замаскованої під Російську православну церкву Московського патріархату. Тобто фактично те саме.
Які сподівання можна покладати на цю зустріч? Лише на обміни полоненими, як це було минулого разу. Це безперечний позитив, тому однозначно потрібно зустрічатися.
Чому саме так все відбуватиметься? Тому що Захід не створив умов для Росії, щоб вона стала більш поступливою, щоб вона погодилась на припинення вогню. Якщо Кремль викатує такі божевільні ідеї, які потім відгукуються у словах речників Білого дому, Трампа, якщо Америка і Європа махають кулаками і попереджають, якщо не буде припинення вогню після зустрічі у Стамбулі, то на Росію чекають жахливі санкції, але жодного припинення вогню немає і санкцій немає – це тільки розпалює апетити агресора, і він набирає силу.
Росія і КНДР – дві ядерні держави – активно співробітничають, і ще дві ядерні держави їм допомагають: Іран відкрито, а Китай нібито приховано, але 9 травня стало певним вододілом. Пекін показав Штатам, мовляв, нікуди Росію ви від нас не відірвете.
Тому росіяни будуть тягнути час – меморандуми, пакти, погодження, думки, наступні зустрічі, знову викатять божевільні ідеї, на наш конструктив буде їхній неконструктив. Якщо Захід реально хоче примусити Росію до конструктиву, то мають бути санкції, має бути посилення України зброєю, має бути фінансова підтримка, адже Росія розуміє тільки силу. Але якщо триватиме жування шмарклів, нічого не зміниться.
Росіяни щиро вірять, що за літо-осінь вони зможуть нас розбити. Можливо, цього хочуть і в Вашингтоні, щоб ми стали більш поступливими, щоб поставити нас у невигідну позицію і змусити до підписання угод на невигідних умовах. Звісно, є й сподівання на те, що вдасться посіяти паніку серед населення, яке захоче припинення вогню на будь-яких умовах.
– В Інституті вивчення війни (ISW) вважають, що в Путіна є "теорія перемоги", яка полягає в тому, щоб досягти військових цілей завдяки довготривалій війні. Фактично йдеться про війну на виснаження. В Кремлі сподіваються змусити Захід відмовитися від підтримки України, а України – від зусиль з мобілізації. За вашими оцінками, чи дійсно така небезпека є? Чи можуть терези війни зміститися в бік агресора?
– Я не погоджуюся з цією тезою. Росіяни блефують. Вони заявляють про довгу війну, "будемо воювати більше 20 років, як у Північній війні із шведами". Кремль навмисне піднімає ставки, і дуже шкода, що західні поважні аналітичні центри піддаються на ці тези. В Москві сподіваються, що Захід зпасує. Дуже не хочеться цього допускати.
Можливо, це конспірологія, але пригадаємо, що у перші три дні після повномасштабного вторгнення Україна була сама. Ніхто (із західних лідерів. – Ред.) просто не виходив на зв'язок. Здається, нібито росіяни передали їм меседж, що за три дні питання з Україною буде вирішене і все завершиться. Але коли за три дні нічого не завершилося, коли стало зрозуміло, що ми не падаємо, довелося включатися.
Чи немає такого самого контакту Кремля із Вашингтоном? Мовляв, от буквально ще літо, Україна буде розбита і підпише абсолютно усе, що їй підсунуть. Чи не робиться ставка на те, що пасане Захід, що ми посипимося? У нас є проблеми з мобілізацією, з рекрутингом, ми намагаємося викрутися. Саме тому розширюється контракт "18-24", щоб не знижувати мобілізаційний вік. А росіяни в своїх операціях роблять основний акцент саме на зрив мобілізації в Україні.
Якщо Росія не отримає нової допомоги від своїх союзників, а Захід не запровадить якихось додаткових санкцій, то проблеми росіян почнуть вилазити в кінці літа – саме тому вони акцентують на літньому наступі, бо це для них останній ривок. А більш активно проблеми почнуть наростати до кінця року. Це не означає, що вони не зможуть підтримувати агресію, але це буде певне падіння.
Виснаження Росії настане приблизно в червні 2026 року – про це нещодавно заявив президент Зеленський. Але враховуючи, наскільки завантажений ВПК, як заряджені спецслужби, армія, зупинити всю цю махину в принципі неможливо. І придумати щось поза рамками цього теж неможливо. Тому, коли Росія лякає "ядерним попелом", то усе жахливе, що можна було з нами зробити, вони вже зробили – від терористичних актів до геноциду, винищення дітей, жінок, зґвалтувань тощо. Таке світ бачив тільки у Другу світову війну. Щось більше? Ядерний удар? Якби вони могли це зробити, то вже б давно зробили.
Отже, це класичний блеф – коли, як говорять люди в Овальному кабінеті, без карт просто підвищувати ставки.
– Стало відомо про те, що Німеччина виділяє Україні 7 мільярдів євро військової допомоги. Канцлер Мерц заявив про те, що можливе постачання крилатих ракет Taurus, однак цьому має передувати кількамісячне навчання українських військових. Чи вважаєте ви, що ця допомога від Німеччини та допомога Євросоюзу загалом може змінити ситуацію на полі бою?
– На жаль, ситуацію на полі бою вона змінити не зможе. Це дуже запізніло. Але зменшити тиск на наші позиції – так, це суттєво нам допоможе. Це також допоможе нам не посипатися цього року.
Коли ми мали далекобійну зброю у більшій кількості, і Storm Shadow, і ATACMS, ми могли тримати наш Курський плацдарм. Ми знищували командні пункти противника, засоби протиповітряної оборони, склади з боєприпасами, з паливно-мастильними матеріалами, тобто зачищали логістику навколо плацдарму. Щойно ці запаси виснажилися, росіяни тупо перетиснули нас числом, бо в них більше людей, більше дронів, більше всього. Вони притисли нас до кордону, хоча так і не змогли остаточно витіснити з території РФ.
Щодо Taurus – дійсно, на їхню адаптацію потрібно, за різними оцінками, від 2 до 6 місяців. Зокрема, для адаптації з нашими радянськими літаками, з "Міражами", бо F-16 не можуть нести цю зброю. Також опрацьовувалася ідея щодо трансферу, коли Берлін передає Taurus Лондону, а Лондон передає нам Storm Shadow, з якими ми вміємо працювати, бо Лондон матиме час кілька місяців, щоби адаптувати цю зброю до можливостей своїх Збройних сил. Тому, якби ми їх отримали, ми могли б повторити цей досвід – зачищати логістику ворога, щоб збивати його наступальний потенціал.
Стосовно 7 мільярдів то ще раніше йшлося про надання Україні військової допомоги на суму 40 мільярдів євро на 2025 рік. Якщо вкласти ці 40 мільярдів в українське виробництво, то це стане фактично 80 мільярдів, тому що українська зброя вдвічі дешевша і в рази швидше робиться. Вона також враховує реалії сучасної війни, бо характер бойових дій зараз і рік тому кардинально інший.
Уявляєте, наскільки відстав західний ВПК? А на 2029 рік Росія планує агресію проти східного флангу НАТО, про що повідомили західні спецслужби. Тому треба розуміти, в якому стані їхні Збройні сили, чи розуміють вони тактику і чи мають необхідні можливості. Отже, Європі у питаннях безпеки більшою мірою треба вже дивитися не на Вашингтон, а на Київ. У нас найбільша в Європі армія, у нас найбільш розвинене виробництво, ми маємо досвід і дешеві технології, які фактично стримують агресію держави, з якою самостійно фактично не може воювати жодна країна в світі, окрім США, Китаю і, можливо, Індії. Тому можливостями і розробками нашого ВПК може користуватися уся Європа. Це однозначно дуже важливий шлях.
Також треба відкидати старі підходи, коли в пакетах західної допомоги союзники передавали Україні увесь металобрухт зі складів, а натомість закупляли собі новітні сучасні озброєння. Як сказали поляки: ми ж віддали вам усі танки. Так, ви віддали усі радянські танки, а самі уклали купу контрактів з Південною Кореєю на постачання сучасних танків та аналогій західної техніки. Добре, що цей підхід змінюється. Враховуючи обмеженість ресурсу, це дуже правильно.
Принагідно запрошую усіх охочих ознайомитися з інформацією про 1-й Центр рекрутингу Сухопутних військ ЗСУ за цим посиланням. Номер гарячої лінії 0 800 503 696.