Відео дня
Трамп може психанути, Європа – зрозуміти щось важливе: Обухов пояснив, як переграти Путіна
Загарбницька війна Росії проти України є неодмінною умовою існування для Кремля. Відповідно, на те, що він добровільно погодиться на її припинення, розраховувати не варто. Проте є низка факторів, на які Москва об'єктивно впливати не може. Насамперед ідеться про економічні, а не політичні чи військові важелі впливу на агресора.
Чи може Кремль розраховувати на підтримку найбільших світових гравців – США та Китаю? Що стосується Вашингтона, то глава Білого дому Дональд Трамп у будь-який момент може просто "психанути" й кратно збільшити військову підтримку України. Пекін, своєю чергою, розглядає Росію як сировинний придаток і васала, але на відкриту військову допомогу режиму не піде. А що ж Європа? Вона має усвідомити важливу істину, що глава Кремля Володимир Путін нездатний домовлятися, і почати насичувати Україну технологіями та озброєннями.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив антиросійський активіст, голова фонду "Стоп Російський Терор" (США) Герман Обухов.
– За вашими оцінками, чи дійсно Трамп сьогодні де-факто підтримує Путіна, чи просто веде свою гру? Він раз у раз висловлюється компліментарно щодо кремлівського диктатора, ставиться до нього з розумінням тощо.
– Я переконаний, що це ніяка не гра і що Трамп не розуміє, хто такий Путін. Трамп утовк собі у голову, що він настільки впливовий, що його особисті контакти настільки важливі, що він може вирішити будь-яку проблему. І в цьому полягає його найбільша кардинальна помилка.
– Але рано чи пізно він зрозуміє, що не всесильний, що у нього недостатньо важелів впливу на Путіна. Що буде далі, після цього усвідомлення?
– Тоді будуть рішення, які поки що складно передбачити. Не виключено, що можуть бути і військові рішення в плані більш масштабної підтримки України. Це те, що може статися в будь-який час.
Але це залежить також і від позиції Європи. Як я бачу, і Європа поки що не все розуміє. Для Росії війна – це парадигма. І поки що вони цього не усвідомлюють...
– У чому, на вашу думку, головна омана Європи?
– Вона полягає у тому, що вони вважають, ніби з Путіним можна про все домовитися. Але це нонсенс, якщо виходити з того, що я сказав: для Росії на сьогодні війна – неодмінна умова. Що стосується завтрашнього дня, то цього ніхто не знає, тому що невідомо, чи буде Росія в нинішній якості й нинішньому стані.
Світлі голови в Європі мають зрозуміти, що потрібно поводитися по-іншому, діяти інакше.
– Як ви розцінюєте присутність на параді перемоги в Москві Сі Цзіньпіна з колорадською стрічкою? Це знак реальної підтримки Путіна з боку Китаю, зокрема військової, чи просто спроба зберегти з Росією добросусідські відносини?
– Певно, у такій інтерпретації полягає помилка багатьох керівників країн, політологів, бо Китай розглядає Росію як свій придаток. Китаю ця війна не потрібна, але, виходячи з того, що ця війна наблизить розпад Росії, то, напевно, треба Росію підтримувати морально. Адже жодної масштабної підтримки Китаю Росії ми не бачимо. Так, із Китаю йдуть якісь матеріали, якісь продукти подвійного призначення, але не йдуть снаряди, ракети й інша суто військова продукція.
На відміну від Північної Кореї, Китай на це не йде і, думаю, не піде. Адже він не хоче сваритися з усім Заходом, з Європою та Америкою, куди він продає свою продукцію. Тому присутність на параді нічого не означає. А стрічка – не стрічка, він нічого в цьому не розуміє. Сі Цзіньпін просто приїхав до своїх васалів. Ще один момент – це було зроблено в піку Трампу.
– Ми бачимо, що Путін повертається до риторики "захисту" російськомовного населення. Чи може він так де-факто створювати інформаційні умови для агресії щодо інших пострадянських держав, де є великі російськомовні діаспори?
– Що стосується "захисту" російськомовного населення, то це звучить як анекдот. Тому що спочатку в усій цій війні, починаючи з 2014 року, про це не йшлося. Йшлося про гроші, які Путін і його олігархи втрачали в Україні. Це і надра, і те, що було нагорі, і роботящі люди, яким однаково, на кого працювати...
– На вашу думку, чому цей наратив актуалізується саме зараз?
– Це з тієї ж серії, що й повідомлення про намір запуску міжконтинентальної ракети по Україні. Крім того, Путін і його оточення стали заручниками своєї пропаганди. Більшість людей у Росії не розуміє, що відбувається, за що йде ця війна. Поки що ніхто не кричить: "За батьківщину! За Путіна!" ...але, можливо, і до цього дійде.
І ще один важливий момент. Чому ця війна триває і може ще довго тривати надалі? Тому що Росія на сьогодні одна з найбідніших країн у Європі, вона бідніша, ніж Україна. Там у людей немає можливості заробити головою і руками, і вони йдуть помирати на фронт. За великим рахунком, сім'ям на це теж наплювати – для них важливо отримати ці кілька мільйонів рублів, щоб можна було заплатити за квартиру, оплатити навчання дітей тощо.
– Нещодавно було випущено фрагменти "нового", а насправді не нового інтерв'ю Путіна, де той каже, що у Росії достатньо живої сили й техніки, щоб довести війну до "логічного завершення". Як ви оцінюєте ресурс путінської Росії, аби завершити війну так, як хоче Кремль?
– Головний ресурс на сьогодні – це жива сила, про що я сказав. Це поки що єдина перевага Росії, і вона, напевно, зберігатиметься досить довго. Але в разі, якщо Європа та Штати підуть на більш масштабну, якіснішу військову підтримку України, то ця перевага Росії може досить швидко випаруватися, оскільки ця війна вже стала технологічно іншою.
Це фактично війна дронів і технологій, контакту, коли піхота йде проти піхоти, вже дуже мало. Якщо відбудеться насичення України далекобійними ракетами, які руйнуватимуть логістику, касетними снарядами та іншим, то ця перевага зникне, оскільки голодний солдат, у якого немає боєприпасів, не зможе зробити нічого.
Думаю, Європа має прийти до такого розуміння. Що стосується США, то Трамп може просто психанути, коли зрозуміє, що не може зробити те, що запланував. І тоді він почне робити щось протилежне.
Тут що в політичному, що у військовому сенсі патова ситуація. Керівництво України, звичайно ж, не може віддати ні Запоріжжя, ні Херсон, ні території цих областей на правому березі Дніпра, які не окуповані. Як і окуповані території. А Путін не може взяти ці території військовим шляхом. Це практично неможливо. Треба покласти мільйони, аби форсувати Дніпро.
Тому від самого початку було зрозуміло, що переговори у Туреччині ні до чого не приведуть. Там говорили про те, чого не можна вирішити. Питання не можна вирішити, як у роки Другої світової, шляхом інтервенції або звільненням територій, а економічним шляхом, насиченням технологіями та озброєннями України.