Відео дня
У Росії мріють про удари по Україні ядерним "Орєшніком" і взагалі ЯЗ – але цього не буде. І ось чому
Після феноменальної операції СБУ "Павутина" багато російських говорючих голів почали закликати до удару у відповідь по Україні, зокрема за допомогою "єдинорога" під назвою "Орєшнік" або будь-якого іншого носія ядерного заряду. Але хоч що б відбувалося в Росії, удару ядерною зброєю ми не отримаємо. Для цього є низка причин.
Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".
Що не так з "Орєшніком"?
Для початку нагадаю, що таке російський "Орєшнік" і що насправді він собою являє. Адже хоч як це дивно, але після застосування цього відростка російського ексгібіціонізму по Дніпру в росіян виникло враження, що саме він може розв'язати всі проблеми недоімперії, як якесь Wunderwaffe.
У грудні 2024 року багато західних і, на жаль, низка українських ЗМІ стали вельми активно публікувати пекельний треш від Military Watch Magazine про виробництво Росією нібито 25 ракет "Орєшнік" на місяць. Це повідомлення стало результатом генерації вищої інтелектуальної ланки кишенькового проросійського видання на тлі застосування ракети РС-26 "Рубеж" 21 листопада 2024 року по Дніпру.
Ця згадка дуже важлива – і ось чому. Насамперед, якщо "апокаліптичний" "Орєшнік" справді виробляється в кількості 25 ракет на місяць, як заявляв "авторитетний" Military Watch Magazine, то виходить, що станом на червень 2025 року в Росії їх повинно бути щонайменше 150.
Якщо хто не зрозумів, ця кількість навіть більша за той боєкомплект, який мають російські окупаційні війська з Х-47М2 "Кинджал". Тобто у MWM вважають, що Росія здатна виробляти міжконтинентальну ракету середньої дальності в більшій кількості, ніж аеробалістичну модифікацію 9М723?
І навіть якщо припустити, що ці фантазії відповідають дійсності, то чому "Орєшнік" після удару по Дніпру у 2024 році більше не застосовували, адже нестачі в боєкомплекті цієї диво-ракети Росія не мала б відчувати. Або відчуває?
Ракета "Орєшнік" (або коректніше – РС-26 "Рубеж") існувала у вигляді єдиного екземпляра після скасування 2019 року проєкту та консервації ракети. Той удар, який було завдано по Дніпру, був саме розконсервованою ракетою. А тому говорити, що в Росії запущено серійне виробництво "Орєшніков" нон-стоп – некоректно і непрофесійно.
Якби країна-агресор мала змогу запускати цю ракету в режимі нон-стоп, то вона б це вже зробила. Наприклад, як акт відплати за спалені 1 червня стратегічні бомбардувальники. Запустити ракету з Капустиного Яру куди менш проблематично, ніж влаштувати масовану ракетну атаку комбінованого типу. Але цього не сталося.
Проте навіть якщо "Орєшнік" буде запущений, що він собою являє як засіб ураження?
Ракета РС-26 "Рубеж" у конвенційному вигляді – це носій 36 болванок, кожна з яких під час падіння виділяє енергію питомою потужністю, еквівалентною 20-25 кг тротилу. Іншими словами, ефект від "Орєшніка" можна порівняти з ударом 700-750 кг тротилу або 1,5 балістичної ракети 9М723 ОТРК "Іскандер", або 7 авіаційних бомб ФАБ-250.
Якщо хто не знає, то фронтовий бомбардувальник Су-34 може розмістити 22 авіабомби ФАБ-250 сумарною потужністю, еквівалентною понад 2 тоннам тротилу.
Тобто ракета вартістю 100 мільйонів доларів несе втричі менший руйнівний ефект, ніж виліт Су-34 з повним навантаженням ФАБ-250!
Але мені можуть парирувати, що я з упевненістю говорю про "Орєшнік" з конвенційною бойовою частиною, хоча сама ракета призначена для доставки ядерного заряду. А тому рівень істерії в нашому суспільстві при згадці цієї ракети насамперед накручується саме ядерним наративом. Але й тут усе не так однозначно.
Ядерне безсилля
Росія – ядерна держава, і в неї є достатня різноманітність ракетних засобів доставки ЯЗ. Ті ж ядерні бойові частини для балістичних 9М723, для авіаційних Х-22/32, Х55 тощо. А тому для застосування ядерної зброї їй не потрібно застосовувати саме "Орєшнік". І до 2022 року ЯЗ могла бути застосована безліч разів куди більш поширеними і дешевими засобами, але цього так і не сталося.
І причиною є те, що війна в Україні має конвенційний характер, із застосуванням саме конвенційного озброєння. І Росія вкрай обмежена у своїх можливостях застосувати навіть тактичну ядерну зброю, якщо проти неї не застосовується ЯЗ.
Зрозуміло, хтось може згадати оновлену ядерну доктрину Росії, де навіть наліт дронів може розцінюватися як привід для удару ядерною зброєю у відповідь. Але її доктрина, так само як і конституція в її нинішньому вигляді, – це те, що можна застосувати тільки за одним призначенням: у вуличній вбиральні.
Річ у тім, що Росія входить до ядерного клубу, в якому суворо регламентовані правила застосування ядерної зброї. І якщо Велику Британію і Францію російські політики і дипломати напоказ не ставлять ні в що, то ось на позицію Індії та особливо Китаю їй слід зважати. А Китай вкрай негативно реагує на кожну ядерну конвульсію російських спікерів – і на те є причини.
Китай такий самий реваншист із претензіями на світову гегемонію, як і Росія, тільки з можливостями набагато ширшими, ніж у кволої недоімперії, не здатної навіть виробляти військову техніку для війни в достатній кількості.
І якщо хтось думає, що я маю на увазі виключно претензії Китаю на Тайвань, то він помиляється. Причому кардинально, адже з Тайванем у КНР все йде набагато краще в питаннях можливого поглинання, ніж комусь здається.
Річ у тім, що в Тайвані існує дві політичні сили-коаліції, "Зелені" та "Сині". "Зелені" виступають за незалежність Тайваню, а "Сині" – за возз'єднання з Китаєм. І підтримка у цих коаліцій приблизно рівна, тому КНР і розглядає вирішення тайванського питання мирним, політичним шляхом. І саме тому, коли я чую про готовність НВАК почати війну за Тайвань за тиждень, місяць, пів року, рік, я дещо скептично сприймаю цю інформацію.
Але зовсім інші плани в Китаю на інші країни, де такої підтримки, як у Тайвані, у нього немає. Філіппіни, В'єтнам, Камбоджа тощо – весь цей регіон Пекін вважає своїми історичними територіями, і зовсім не виключено, що у командування НВАК щодо кожної з країн є свій сценарій дій, і явно не мирний. При цьому КНР цілком і повністю покладатиметься на своє силове домінування над цими країнами, причому саме в конвенційному форматі.
Якщо Китай і буде починати велику війну Піднебесної, то тільки конвенційну, при цьому без несподіваного застосування одним із союзників країн, що опинилися під ударом, якихось неконвенційних засобів.
Для Китаю дуже важливо, щоб не порушувалися встановлені правила застосування ядерної зброї, і, мабуть, він є найголовнішим стримувальним фактором для Росії. А вона тотально залежить у війні проти України від поставок з КНР найрізноманітнішої продукції – від верстатів і мікроелектроніки до нітроцелюлози і бавовняної целюлози.
Хоч як би дивно це звучало, але на сьогодні Росія перебуває в тотальній залежності, я б навіть сказав, під зовнішнім управлінням з Китаю і абсолютно не вільна в ухваленні рішень, наприклад щодо того, чи застосовувати їй ЯЗ або ТЯЗ.