Відео дня
Блог | Україна знайшла больову точку Кремля
Як мінімум три дні кілька регіонів РФ були під щільними дальніми ударами Сил оборони України. Усі три московські аеропорти, а також летовища Нижнього Новгорода, Калуги, Тули, Костроми забороняли зліт і посадку літаків.
У такій великій країні, як РФ, це означає не тільки розрив контактів між регіонами, обрізку туризму, вантажоперевезень авіацією і збитки загалом, пише Кирило Данильченко для LB.ua.
Хоча збитки важливі — дефіцит бюджету зростає, збитки компаній "КамАЗ" і "Газпром нефть" за перший квартал — 12,5 мільярда рублів і 21 мільярд рублів відповідно. Усі вугільні компанії Кузбасу працюють нижче від точки рентабельності, втрати галузі — 27 мільярдів.
Таких дзвіночків сотні, куди не глянь — РФ явно вирішила розбити голову об стіну з розгону.
Усі ці краплі з тисяч підбитих машин на фронті, низьких цін на нафту, високої облікової ставки, китайських товарів, нестачі робочої сили (частина — в армії, решта перетекла у ВПК) тиснуть на компанії РФ, і все це зіллється в ідеальний шторм.
Коли ми цілимо у вузькі місця, як-от: виробництво акумуляторів, оптоволокна, військової хімії, то збитки розходяться колами на воді — робочі місця, податки і збори, ланцюжки суміжників, терміни замовлень, неустойки.
Якщо немає літій-іонних акумуляторів 18650 із заводу "Енергія" (Єлецьк), який підпалили двома хвилями ударів, на ринку відразу багато чого зникає.
А це гроші, які олігархам з РФ доведеться віддавати на війну зі своєї кишені.
Стратегічно це ідеальна мета, бо витрати від війни повинні падати на плечі тих, хто плескав у долоні геніальному вождю.
Плюс суто військові завдання: повоюй без акумулятора до "Ігли", запасних батарей до дронів і цивільних акумуляторів у рації та нічнику.
Світлі голови планували цю кампанію.
Але, крім прямої шкоди, прольоти дронів по три доби — це ще й падіння лояльності найуспішніших областей. Недарма воюють зеки, контрактники, йде прихована мобілізація з околиць і депресивних регіонів, масово залучають іноземних найманців і корейців.
Тому що база режиму завжди має кайфувати.
Такі деспотії, як кремлівська, живуть тільки на тих, кому за режиму добре: силовиках, тих, хто у ВПК і біля нього, тих, хто сидить на сировині й обслуговує владу інформаційно, бізнесу, що вхожий до Кремля, — оце все.
Більшість москвичів, імовірно, впевнена, що весела експедиційна війнонька іде за планом, можна їсти пельмені з крабом у "ЛЕПИМ и ВАРИМ" і їздити на каршерингу.
А те, що мобілізація, корейці, найманці з Непалу й Африки, а бої йдуть на Донеччині третій рік — ну, такий план.
Мабуть.
А тут, виявляється, немає зв'язку на Патріках, немає доставок, запізнюються рейси до улюбленого Таїланду, дрон влітає до парку "Патриот", де стоїть підбита натовська техніка.
Отакої, тяготи війни — це реальність. Розстріли в паніці своїх літаків, що ідуть на зліт, — це те, що відбувається за вікном у 2025-му.
І плани — це третій рік поспіль вести бої в Тьоткіно й отримувати прильоти в Тулі.
Полетіли полювати за дронами на Мі-8 — і розбилися, загинули досвідчений пілот і стрільці.
Курочка по зернятку — пілоти, техніка, моторесурс, ремонти.
Отака демілітаризація, що від місяця до місяця кількість ударів дронами по РФ лише зростає.
І удар по новомосковському "Азоту", який точно в циклі виробництва вибухівки в РФ — уразили цех карбаміду, пошкодили ємності з кислотою, газопровід, цех синтезу.
Така мова зрозуміла навіть останній ваті, вкушеній пропагандою. Коли над головою торохтить наша дальня рука, а з протидії — тільки завивання дружини в телефоні.
Тому що одна річ — бомбардувати цехи в Україні, які виробляють дрони, ротом Медведєва й речників МО РФ.
А інша — розуміти, що на розосереджені заводи та сотня дронів за ніч, з якої дві третини зіб'ють, відхилять РЕБ, а вони влучать у колону, здетонують від дерева і не проб'ють той самий цех — це вкрай недостатньо в масштабах держави такого розміру, як Україна.
А ще є гаражне складання, якого не дістати нічим, крім килимових бомбардувань. І підземні підприємства. І Коаліція дронів.
Бити навіть двома сотнями "шахедів" за ніч — це як шмагати ліс, щоб убити всіх комарів.
Тому й удари по Києву дві ночі поспіль. Щільні, із "шахедами", які заводять через кілька областей, і з "іскандерами" в розпал атаки.
Щоб усе це завивало над киянами й падало на голову. Щоб пожежі й картинка в телевізорі.
І приліт по хлібозаводу в Сумах. І атаки терміналів в Одесі.
І Миколаїв. І Харків.
Укотре: зараз цілі Москви — це мораль.
Не змогли погасити енергетику, не вибили газовидобування, не змогли знищити ВПК — поставили за мету мораль.
Чому не загасили ВПК? Це легко видно навіть у відкритих джерелах.
І не тільки з числа дронів по Тулі й аеродрому "Мигалово" у Твері.
Ми виробляємо до 20 САУ "Богдана" на місяць; почали з'являтися на фронті українські причіпні гаубиці; морські дрони з РСЗВ на борту підривають склади; плани на мільйон снарядів усередині України на рік за допомогою партнерів.
Мільйон снарядів — це більше, ніж США виготовляють зараз, на секундочку. І це капітальні інвестиції в заводи вибухівки, печі гартування, складальні лінії — партнери впевнені, що Москва не дістане все це.
Щомісяця відкривають спільні підприємства в Україні — з німцями, французами, іспанцями.
Немає ознак того, що стратегічна кампанія РФ досягає хоч якоїсь мети, крім страждань мирного населення і витрат мільярдів доларів на ракетні удари.
Фокус у Києві цього разу був на заводі Антонова — кілька прильотів й осередків займання. Думаю, що шукали виробництво далеких дронів, які так дошкуляють планам СВО.
Але щоб перетерти такий завод, треба трохи більше, ніж 14 півтонних "іскандерів", з яких шість збили.
Це легко перевірити самому — подивитися будь-який комерційний супутниковий знімок заводу Малишева чи того самого хімічного в Павлограді. По котрих прийшли вже десятки хвиль ракет і баражувальних боєприпасів.
Уразили поодинокі цехи, і загалом немає ознак знищення виробництва — проломів дахів з вигораннями, розбитих котелень, структурних руйнувань будівель.
Або подивитися на трафік по мосту в Затоці, попри два десятки прильотів.
Самому зрозуміти, що, незважаючи на вже сотні прильотів по портах Великої Одеси, туди постійно приходять суховантажні судна, перевалка там триває.
Що попри нескінченні "шахеди" по портах Дунаю, ми досягли довоєнних обсягів перевалки зерна, а противник навіть припинив спроби ударів — усе з коліс, усе мобільне, неможливо уразити все наявним нарядом сил.
Ми вчимося жити на війні. Підмітати вибиті прильотами шибки й іти на роботу.
Вести дітей у сховища і донатити на "магури".
Оплакувати вбитих і мстити.
Звісно, у нас є бонус — Коаліція дронів.
Виробництво і викруткове складання двигунів, голів, камер, різних прошивок для ударних БпЛА й систем ШІ в ЄС, Канаді.
Німецькі дрони з ШІ, якими ми вбиваємо ППО, зокрема дефіцитний "Бук".
Switchblade 600, які йдуть за контрактами часів Байдена, — вони почали збирати свій урожай пускових і РЛС.
Різні вантажні платформи для логістики, нічних скидів і встановлення мін з Британії, Австралії, Канади.
І я впевнений, що багато в чому дипстрайки такі ефективні тому, що працюють супутникова розвідка Альянсу, технології Заходу, величезний громадянський ринок запчастин під будь-які завдання, які швидко масштабують, бо це конструктор.
Плюс закупівлі в Китаю, великого друга Росії — його президент з Путіним дивиться парад у Москві, але дуже любить гроші за БпЛА.
Плюс, звісно, виробництво в Україні: десятки тисяч людей з паяльниками і викрутками роблять дива, спричиняючи пожежі в Тулі, Єлабузі, на Болховському заводі напівпровідників і на "Энергии" у Єльці.
Масований удар по Україні, унаслідок якого загинули 12 осіб, — ознака того, що ми намацали больову точку Кремля.
А вони не можуть дістати те, що жалить їх щодня, і відігруються, вчиняючи терор.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...